Статью написал автор Андрей Яцук про каляду / Стихи и песни про каляду
Коледний час заполонила радість і спів. Ними захоплюється кожне серце, як святий хоровод. Світлі вогні, вкриті сніжною пухнастістю, призивають нас до коляди. Вона - незмінна складова частина різдвяного свята і будь-якого українського родинного вечора.
Стратегічно розташована біля новорічної ялинки, колядка стає центром уваги. Насичена звуками різних музичних інструментів, вона звучить у веселий мелодійний спів. На згадку про козаків, учасників війни за волю та незалежність, ми співаємо "Щедрик". З його допомогою наше домашнє вогнище стає самодостатнім музичним оркестром.
Кожен з нас знає рядові слова і мелодію колядок, які були передані від покоління до покоління. Слова звучать так збагачено, мов сам вітер несе їх крізь вікры. Ми співаємо про народження Христа, про любов і радість, про мир у світі. Це стає символом того, що віра та надія не зникають. Вони завжди нас оточують у складних часах, надаючи сили і віри в майбутнє.
Колядки - це не просто слова. Вони - втілення народної мудрості та традицій. Кожен вірш в них - це спалах емоцій, настрою, що мчить нас в інші часи та місця. Вони створюють особливу атмосферу, у якій поєднуються історія та сучасність. Така сокровенна магія коляду вкрай важлива для українського культурного спадку.
Ми всі маємо свої улюблені колядки. Багато з них є відомими на весь світ, а деякі стали справжніми гімнами різдвяного свята. Ці пісні - це частинка нашої культури. Вони об'єднують усіх нас, незалежно від релігії, національності чи віку.
Так, колядування - це не лише розвага на Різдво. Це щось більше, ніж просто пісні. Це взаємодія, спілкування та спільне зближення. Коли ми співаємо разом, ми стаємо одним, зливаючись як спільний оркестр голосів.
Тож, нехай колядки лунатимуть у наших оселях кожного Різдва. Нехай вони розчиняють найхолодніші серця. Вони є найкращим підтвердженням, що в любові, доброті та співпраці можна змінити світ на краще. Колядування - це наш спосіб зберегти нашу культуру, це частина нас, це нашість.
Отже, запрошую вас по-співати разом з нами. Відкрийте свої душі, доторкніться до незайманості старовини. Хай колядки стануть вашим голосом, вашою відповіддю на радість і благословення, що Різдво приносить. Нехай ці слова звучать у вашому серці, одночасно промовляючи усі думки і почуття, які неможливо виразити стихами.
Зимы мои: сказывать и завывать песни, Звать Коляд`у, в шкуры рядиться к ночи. Буду тебе колдуньей и менестрелем, Свет не гаси в своём сердце, хороший мой…
Ряженый, суженый, все отгадай загадки, — Кто во мне цвет бережет багряный, Алый цветок. Не рви его мой желанный, Свет не гаси в моем сердце, на закате.
Кто погадает тебе ангел иль дьяволица… Сняв с ноги башмачок, чтобы указал он, — Сколько веков ты на мне хотел жениться, Сколько был мужем, мой заговоренный.
Сколько судьбой были мы, век от века, Велесов день мне тайны откроет, скажет. Когда снимая шкуру… ты в человека, В Яви земной предо мной превращался.
Сказывай и завывай песни… Пой мне любимый обрядовые коляды. Будь моим суженым и менестрелем. Буду — АЛЫМ цветком, В твоём сердце.
